Кризова психологічна допомога під час війни

Опис розділу: Діти, які зазнали травматичного впливу війни потребують психологічної реабілітації - Під час війни діти, що перебувають на тривалому стаціонарному лікуванні, набувають нового травматичного досвіду. Якої психологічної реабілітації вони потребуватимуть? Під час війни діти зазнають травматичного впливу на їх чутливу психіку. Діти можуть ставати свідками обстрiлiв, спостерiгати руйнування рідного міста чи села, або навіть їхніх домівок. Вони можуть побачити поранених чи померлих, катування та вбивство, масову загибель людей. Також можуть зазнавати тяжких втрат, бачити, як зазнають поранення чи помирають члени їхніх сімей та друзі. До того ж діти самі можуть бути поранені. Такий досвід може призвести до виникнення різноманітних психологічних проблем. Особливого травматичного впливу зазнають діти, які мають тяжкі захворювання та отримали психологічну травму, пов’язану з війною: травмовані в наслідок воєнних дій, які втратили близьких, були свідками обстрілів, вибухів, переселенці тощо. Такі діти потребують надання психологічної реабілітації, роботи з наслідками психологічної травми. - На що мають звертати увагу у поведінці дітей батьки та педагоги та в якому разі звертатися по допомогу до психолога? Діти, які надходять на госпіталізацію в лікарню з різною патологією та травмами, перше, на що потрібно звернути увагу батькам, вчителю, в якому психологічному стані знаходиться дитина, якщо дитина тривожна, збудлива, постійно плаче, або навпаки стала замкнена, змінилась поведінка, з’явились страхи, потрібно звернутись до психолога за психологічною допомогою. Діти зі стресовими розладами можуть проявляти сильну прив’язаність до дорослих в такій мірі, що навіть можуть відмовлятись самостійно залишатись в кімнаті, часто згадують травматичні історії, можуть проявляти агресивність, жорстокість в іграх, малюнках. Діти дошкільного віку та молодшого шкільного віку можуть відмовляться виконувати самостійно справи, які раніше робили (їсти, одягатись), можуть з’являтись болі без фізіологічних причин (болі в животі, головний біль). Підлітки, які пережили травматичні події війни можуть висловлювати виражену лють, ненависть та бажання помсти, воювати, йти на війну. У таких дітей зазвичай порушується сон, змінюється поведінка, спостерігається ухід у нереальний світ комп'ютерних чи відеоігор, особливо агресивного та жорстокого характеру. - У “Школі Супергероїв” завжди велика увага приділяється психологічному стану дітей, які одночасно навчаються та перебувають на стаціонарному лікуванні. Які нові знання та підходи потрібні лікарняним вчителям для роботи в реаліях війни? Як показала практика сьогодення, в період війни вчителі, які працюють із дітьми, повинні володіти знаннями та навичками надання кризової психологічної допомоги, володіння знаннями з ознак тривожних розладів у дітей, з метою вчасного реагування і направлення за фаховою психологічною допомогою. Також важливим підходом є посилення командної роботи вчителя та психолога, проведення реабілітаційних занять спрямованих на корекцію емоційного стану дітей, групових інтерактивних занять з дітьми, ігрових, святкових заходів. Актуальною потребою також є підготовка вчителів з проходженням циклу навчання з кризової психологічної допомоги для роботи з дітьми особливо у період війни, тому розробка та реалізація спеціальної програми з кризової психологічної допомоги дітям, дорослим є важливою складовою професійних навичок вчителя. - Роль шкільних психологів в українській освіті з кожним роком стає більш вагомою. Що потрібно змінити у суспільному сприйнятті шкільних психологів для того, щоб їхня робота була більш ефективною? Так, роль шкільних психологів в українській освіті стає більш вагомою та вимагає нових підходів та знань з надання психологічної допомоги дітям. Важливо включити в процес навчання психологів знання на навички роботи з психологічною травмою пов’язану з війною, психологічні програми реабілітації дітей. При підготовці психологів особливу увагу треба приділяти вивченню психології стресу та психології активності, психології мотивації та прийняття рішень, психології криз та психології смислу; опановуванню методами власного потенціалу, управління власною поведінкою у кризових ситуаціях та адаптації в особливих умовах існування, консультативними та психотерапевтичними методами; розумінню проблем, повʼязаних з оцінюванням, передбаченням й оптимізацією психічних станів дітей.